Поп-арт як напрям мистецтва був сформований на основі конфлікту копірайта та, власне, мистецтва. Митці не стільки створювали щось нове, скільки робили ребрендінг вже існуючих речей, сприяли їх популяризації. І Рой Ліхтенштейн не збирався вигадувати велосипед — він знаходив у коміксах випадкові зображення, які його надихали, і переробляв їх, даруючи нове значення та вселяючи нове життя.
Рой Ліхтенштейн (1923-1997) почав створювати свої перші роботи в стилі поп-арт на початку 1960-х років. До цього часу він вже встиг здобути степінь магістра мистецтв в університеті Огайо і змінити кілька видів діяльності. Довгий час Рой не міг визначитися зі своїм власним стилем. Шукаючи себе, наприкінці 1940-х і впродовж 1950-х він намагався визначити манеру і досить довго експериментував з різноманітними стилями - то з сюрреалізмом, то з кубізмом, то з абстрактним експресіонізмом. Зробити перший крок на шляху до відомого стилю художнику допоміг американський економічний бум, коли звідусіль надходили заклики до споживання - яскраві картинки, що зображують побутову техніку, продукти, взуття, сміттєві корзини. У 1961 році Ліхтенштейн отримав ще одну підказку ззовні - син попросив його намалювати щось таке ж гарне, як комікс.
Тож на перші нариси поп-арту його надихнули саме малюнки з коміксів і за основу своєї техніки він вирішив взяти крапкову технологію промислового друку (CMYK), доповнюючи її характерними для коміксів чорними лініями.
Кращою ілюстрацією того, в чому звинувачували Ліхтенштейна, є його «Автопортрет» 1978 року із зображенням футболки, де на бирці навіть немає марки виробника, і дзеркалом на тому місці, де мала б бути голова. Одночасно це і прекрасне підтвердження думки, що поп-арт - дзеркало «одноразового» суспільства, як визначають стиль самі художники.
Зараз роботи Роя Ліхтенштейна знаходяться в найбільших державних колекціях по всьому світу, включаючи Музей сучасного мистецтва в Нью-Йорку, Музей Людвіга в Кельні і Музей сучасного мистецтва в Лос-Анджелесі.
Рой Ліхтенштейн (1923-1997) почав створювати свої перші роботи в стилі поп-арт на початку 1960-х років. До цього часу він вже встиг здобути степінь магістра мистецтв в університеті Огайо і змінити кілька видів діяльності. Довгий час Рой не міг визначитися зі своїм власним стилем. Шукаючи себе, наприкінці 1940-х і впродовж 1950-х він намагався визначити манеру і досить довго експериментував з різноманітними стилями - то з сюрреалізмом, то з кубізмом, то з абстрактним експресіонізмом. Зробити перший крок на шляху до відомого стилю художнику допоміг американський економічний бум, коли звідусіль надходили заклики до споживання - яскраві картинки, що зображують побутову техніку, продукти, взуття, сміттєві корзини. У 1961 році Ліхтенштейн отримав ще одну підказку ззовні - син попросив його намалювати щось таке ж гарне, як комікс.
Тож на перші нариси поп-арту його надихнули саме малюнки з коміксів і за основу своєї техніки він вирішив взяти крапкову технологію промислового друку (CMYK), доповнюючи її характерними для коміксів чорними лініями.
Кращою ілюстрацією того, в чому звинувачували Ліхтенштейна, є його «Автопортрет» 1978 року із зображенням футболки, де на бирці навіть немає марки виробника, і дзеркалом на тому місці, де мала б бути голова. Одночасно це і прекрасне підтвердження думки, що поп-арт - дзеркало «одноразового» суспільства, як визначають стиль самі художники.
Зараз роботи Роя Ліхтенштейна знаходяться в найбільших державних колекціях по всьому світу, включаючи Музей сучасного мистецтва в Нью-Йорку, Музей Людвіга в Кельні і Музей сучасного мистецтва в Лос-Анджелесі.
Комментарии
Отправить комментарий